брукіт — Орфографічний словник української мови

брукіт — Брукит — brookite — Brookit — мінерал класу оксидів та гідроксидів, одна з трьох природних поліморфних модифікацій рутилу. Склад: TiO2. Переважно жовтого, бурого, чорного кольорів. Тв. 6,0-6,5. Густина 3,9-4,1. Блиск металічний, алмазний. Гірничий енциклопедичний словник
брукіт — -у, ч. Мінерал підкласу простих окислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
брукіт — БРУКІ́Т, у, ч. Мінерал, оксид титану. Жовтувате, рівномірно розподілене забарвлення кристалів брукіту з Полярного Уралу зумовлене оксидними сполуками заліза (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
брукіт — брукі́т мінерал класу окисів та гідроокисів, переважно жовтого, бурого, чорного кольорів. Сировина для одержання феротитану, титанового білила. Від прізвища англійського мінералога Г.-Дж. Брука. Словник іншомовних слів Мельничука