брязкіт —
[бр’азк'іт] -коту, м. (на) -кот'і, мн. -котие, -кот'іў
Орфоепічний словник української мови
брязкіт —
-коту, ч. Те саме, що брязк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
брязкіт —
БРЯ́ЗКІТ, коту, ч. Те саме, що брязк. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний); До пізнього вечора тривали в новій фабриці стукання та брязкоти (І. Франко); На світанку Дмитра розбудили брязкіт зброї і радісні голоси (М.
Словник української мови у 20 томах
брязкіт —
Бря́зкіт, -коту, -котові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
брязкіт —
БРЯ́ЗКІТ, коту, ч. Те саме, що брязк. Почувся брязкіт. шпор, рип чобіт (Мирний, І, 1954, 353); До пізнього вечора тривали в новій фабриці стукання та брязкати (Фр., V, 1951, 383); На світанку Дмитра розбудили брязкіт зброї і радісні голоси (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 692).
Словник української мови в 11 томах
брязкіт —
Брязкіт, -коту м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка