брязкіт
БРЯ́ЗКІТ, коту, ч.
Те саме, що брязк.
Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний);
До пізнього вечора тривали в новій фабриці стукання та брязкоти (І. Франко);
На світанку Дмитра розбудили брязкіт зброї і радісні голоси (М. Стельмах);
У передмісті вулиці вузенькі. Такий там брязкіт, гуркіт, гукіт, дзенькіт! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)