Значення в інших словниках
-
буркнути —
[буркнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
буркнути —
-ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до буркати I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
буркнути —
БУ́РКНУТИ, ну, неш, док., що і без дод. Однокр. до бу́ркати¹. – Мовчала б, коли сказати не вмієш, – буркнув сердито Карпо Петрович (М. Коцюбинський); Сердюк щось буркнув, і Криленко, не розібравши що, поставив чайника на столик і поліз на горове ліжко (М.
Словник української мови у 20 томах
-
буркнути —
див. сказати
Словник синонімів Вусика
-
буркнути —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
буркнути —
БУ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до бу́ркати¹. — Мовчала б, коли сказати не вмієш, — буркнув сердито Карпо Петрович (Коцюб., II, 1955, 370); Дядя Михайло пильно подивився на нас і щось буркнув собі під ніс (Сміл., Сашко, 1957, 137).
Словник української мови в 11 томах
-
буркнути —
Буркнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне. Ном. № 4056.
Словник української мови Грінченка