бурмотати

бурмота́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. бурмотати — (говорити нерозбірливо) буркотати, мурмотати, мурчати, мугикати, (під носом) мимрити, (одноманітно) бубоніти.  Словник синонімів Полюги
2. бурмотати — -очу, -очеш і бурмотіти, -очу, -отиш, недок., перех. Говорити невиразно, неясно; бурчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бурмотати — див. ворчати, урчати хохл. (борматать) мимрити  Словник чужослів Павло Штепа
4. бурмотати — БУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Говорити невиразно, нечітко; бурчати. – Співав мій Шпак, співав, Аж покіль всіх порозганяв, – Ніхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. бурмотати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
6. бурмотати — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних).  Словник синонімів української мови
7. бурмотати — Бурмота́ти, -мочу́, -мо́чеш, -мо́чуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бурмотати — БУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. Говорити невиразно, неясно; бурчати. — Співав мій Шпак, співав. Аж покіль всіх порозганяв, — Ніхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
9. бурмотати — Бурмота́ти, -чу́, -чеш гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче з просоння. Мир. Пов. І. 172.  Словник української мови Грінченка