бідак —
-а, ч., розм. 1》 Убога людина; бідняк. 2》 Бідна, нещасна людина; бідняга, бідолаха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бідак —
БІДА́К, а́, ч., розм. 1. Убога людина; бідняк. Розсудіть нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
бідак —
Бідак живе обачно : раз на тиждень обідає та й то несмачно. Про бідного, який їсть рідко і несмачно, бо не має що. Бідаку не первина — з нічим до млина. Бідному не першина — з нічим до млина. Бідний звик до недостатків у житті.
Приповідки або українсько-народня філософія
бідак —
БІДА́К, а́, ч., розм. 1. Убога людина; бідняк. Бідаку не первина, що ні з чим до млина (Укр.. присл.., 1955, 38); Була на всю губу господинею, що й бідакові у неї єсть заробіток (Барв., Опов.., 1902, 308); За синім морем — поле тихе.
Словник української мови в 11 томах
бідак —
Бідак, -ка м. Бѣднякъ. Була на всю губу господинею, що й бідакові у неї єсть заробіток. Г. Барв. 308.
Словник української мови Грінченка