бідолаха —
Нещасник, як ім. безталанний; (вартий жалю) БІДАК; пор. НЕВДАХА.
Словник синонімів Караванського
бідолаха —
бідолага, -и, ч. і ж., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бідолаха —
БІДОЛА́ХА, рідко БІДОЛА́ГА, БІДОЛА́КА, и, ч. і ж. Нещасна людина; бідняга. Сидять в путах арестанти [арештанти]. Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись (Т.
Словник української мови у 20 томах
бідолаха —
НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.
Словник синонімів української мови
бідолаха —
БІДОЛА́ХА, рідко БІДОЛА́ГА, БІДОЛА́КА, и, ч. і ж., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга. Чисто на сміх та на глум зробила [доля] його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (Фр., III, 1950, 126); Сидять в путах арестанти.
Словник української мови в 11 томах