білогвардієць —
-йця, ч., іст. Той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер.
Великий тлумачний словник сучасної мови
білогвардієць —
БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч., іст. Учасник військових формувань, які під час громадянської війни 1917–1922 рр. боролися проти радянської влади, військ УНР, загонів анархістів і т. ін. за відновлення колишньої Російської імперії.
Словник української мови у 20 томах
білогвардієць —
БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл.
Словник синонімів української мови
білогвардієць —
БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. Член антирадянської контрреволюційної військової організації, а також той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер. Цими сходами, в часи громадянської війни, тікали з міста [Одеси] інтервенти та білогвардійці (Кучер, Чорноморці, 1956, 97).
Словник української мови в 11 томах