Великий тлумачний словник сучасної мови

білогвардієць

білогварді́єць

-йця, ч., іст.

Той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. білогвардієць — білогварді́єць іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
  2. білогвардієць — БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч., іст. Учасник військових формувань, які під час громадянської війни 1917–1922 рр. боролися проти радянської влади, військ УНР, загонів анархістів і т. ін. за відновлення колишньої Російської імперії.  Словник української мови у 20 томах
  3. білогвардієць — БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл.  Словник синонімів української мови
  4. білогвардієць — БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. Член антирадянської контрреволюційної військової організації, а також той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер. Цими сходами, в часи громадянської війни, тікали з міста [Одеси] інтервенти та білогвардійці (Кучер, Чорноморці, 1956, 97).  Словник української мови в 11 томах