білогвардієць

БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч., іст.

Учасник військових формувань, які під час громадянської війни 1917–1922 рр. боролися проти радянської влади, військ УНР, загонів анархістів і т. ін. за відновлення колишньої Російської імперії.

Тільки ми не будемо заходити на отой цвинтар, бо .. ще й нас назовуть переродженцями, пособниками класового ворога, а то й замаскованими білогвардійцями, хоч нас, може, ще й на світі не було, коли діяли оті білогвардійці (А. Дімаров);

Російський генерал Слащов писав про бої в ході Гайсинської операції: коли він довідався, що з півночі українські частини обходять білогвардійців, то зрозумів, що це загрожує їм катастрофою (із журн.).

Значення в інших словниках

1. білогвардієць — білогварді́єць іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. білогвардієць — -йця, ч., іст. Той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білогвардієць — БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл.  Словник синонімів української мови
4. білогвардієць — БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. Член антирадянської контрреволюційної військової організації, а також той, хто воював проти Радянської влади в лавах білої гвардії; контрреволюціонер. Цими сходами, в часи громадянської війни, тікали з міста [Одеси] інтервенти та білогвардійці (Кучер, Чорноморці, 1956, 97).  Словник української мови в 11 томах