білоручка —
-и, ч. і ж., розм. Той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба. || Не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
білоручка —
БІЛОРУ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Той, хто цурається фізичної, тяжкої роботи; нероба. Хлопець назвався Максимом Чуприною. Високий, рослий, долоня широка, видно відразу, що не білоручка (І. Цюпа); // Не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка.
Словник української мови у 20 томах
білоручка —
БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон.
Словник синонімів української мови
білоручка —
БІЛОРУ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба. Хлопець назвався Максимом Чуприною. Високий, рослий, долоня широка, видно відразу, що не білоручка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 152)...
Словник української мови в 11 томах
білоручка —
Білоручка, -ки об. Малоработающій человѣкъ или малоработающая женщина; бѣлоручка. Шейк. ум. білоручечка.
Словник української мови Грінченка