Значення в інших словниках
-
білячий —
-а, -е. Прикм. до білка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
білячий —
БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до бі́лка. Російські купці привозили в Україну хутро (соболеве, біляче, рідше – горностаєве та ін.) (з наук. літ.). 2. у знач. ім. бі́лячі, чих, мн.
Словник української мови у 20 томах
-
білячий —
БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до бі́лка. Російські купці привозили на Україну хутро (соболеве.., біляче, рідше — горностаєве та ін.) (Іст. УРСР, І, 1953, 126).
Словник української мови в 11 томах
-
білячий —
Білячий, -а, -е Бѣличій. Білячий хвостик. О. 1862. ѴІІІ. 33.
Словник української мови Грінченка