білячий

Білячий, -а, -е

Бѣличій. Білячий хвостик. О. 1862. ѴІІІ. 33.

Значення в інших словниках

1. білячий — бі́лячий прикметник від: бі́лка  Орфографічний словник української мови
2. білячий — -а, -е. Прикм. до білка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білячий — БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до бі́лка. Російські купці привозили в Україну хутро (соболеве, біляче, рідше – горностаєве та ін.) (з наук. літ.). 2. у знач. ім. бі́лячі, чих, мн.  Словник української мови у 20 томах
4. білячий — БІ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до бі́лка. Російські купці привозили на Україну хутро (соболеве.., біляче, рідше — горностаєве та ін.) (Іст. УРСР, І, 1953, 126).  Словник української мови в 11 томах