бітум

бі́тум

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. бітум — [б’ітум] -му, м. (на) -м'і  Орфоепічний словник української мови
2. бітум — -у, ч. Затверділа смола чорного кольору, основний компонент асфальту та гідроізоляції будівель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми.  Словник української мови у 20 томах
4. бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми.  Словник української мови в 11 томах
5. бітум — (лат. — смола) Чорна смола, утворена у кам'яновугільних і сланцевих породах, яка відзначалась надзвичайною водостійкістю і широко вживалась для захисту нижніх частин споруд та скріплення цеглин ще у сиву давнину (Дворіччя).  Архітектура і монументальне мистецтво