бітум

бі́тум

-у, ч.

Затверділа смола чорного кольору, основний компонент асфальту та гідроізоляції будівель.

Значення в інших словниках

1. бітум — бі́тум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бітум — [б’ітум] -му, м. (на) -м'і  Орфоепічний словник української мови
3. бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми.  Словник української мови у 20 томах
4. бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми.  Словник української мови в 11 томах
5. бітум — (лат. — смола) Чорна смола, утворена у кам'яновугільних і сланцевих породах, яка відзначалась надзвичайною водостійкістю і широко вживалась для захисту нижніх частин споруд та скріплення цеглин ще у сиву давнину (Дворіччя).  Архітектура і монументальне мистецтво