важитися —
Важити <�зважувати> себе; (на щось) наважуватися, зважуватися, насмілюватися; (на кого) зазіхати; пор. РИЗИКУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
важитися —
[важиетиес'а] -жус'а, -жиес':а, -жиец':а, -жац':а; нак. ваз'с'а, важтеис'а
Орфоепічний словник української мови
важитися —
-жуся, -жишся; наказ. сп. важся; недок. 1》 Визначати свою вагу, важити себе. 2》 з інфін., перен. Насмілюватися щось робити, зважуватися на щось. 3》 на кого. Замірятися, зазіхати. 4》 Пас. до важити 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
важитися —
ВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ. сп. ва́жся; недок. 1. Визначати свою вагу, важити себе. Оце, було, молодими та важимось на вагах (Марко Вовчок); Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (М. Коцюбинський). 2. з інфін., перен.
Словник української мови у 20 томах
важитися —
ВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ, сп. ва́жся; недок. 1. Визначати свою вагу, важити себе. Оце було молодими та важимось на вагах (Вовчок, VI, 1956, 246); Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (Коцюб., III, 1956, 328); 2. з інфін.
Словник української мови в 11 томах
важитися —
Важитися, -жуся, -жишся гл. 1) Вѣситься, взвѣшиваться. 2) Отваживаться, рѣшаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять.
Словник української мови Грінченка