варко —
ВА́РКО, присудк. сл., розм. Жарко, душно. Надворі було парко, варко, — дихати нічим (Мирний, І, 1954, 306).
Словник української мови в 11 томах
варко —
Варко нар. 1) Жарко (о погодѣ). Лебед. у. 2) Вѣроятно, правдоподобно. Галиц. 3) = варівко 1. Шух. І. 83.
Словник української мови Грінченка