ватаг —
Найстарший чабан у полонині [IV] ватаг (21, 389) – “старший вівчар”; [ІЦ-2006]
Словник з творів Івана Франка
ватаг —
-а, ч. 1》 Той, хто керує ватагою; ватажок, верховода. 2》 Старший чабан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ватаг —
ВА́ТА́Г, а, ч. 1. Той, хто керує ватагою (у 1–3 знач.); ватажок. Попереду молодий ватаг На воронім коні грає (П. Чубинський); Старців налізло повен двір. Богдан Холод, могутній і вже літній їх ватаг, не любив ходити з торбою по хатах (О.
Словник української мови у 20 томах
ватаг —
див. заводей; керівник
Словник синонімів Вусика
ватаг —
ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст.
Словник синонімів української мови
ватаг —
ВА́ТА́Г, а, ч. 1. Той, хто керує ватагою; ватажок. Попереду молодий ватаг На воронім коні грає (Чуб., V, 1874, 1052). 2. Старший чабан. Згадуються йому оповідання вівчарського ватага (Сміл., Сад, 1952, 259).
Словник української мови в 11 томах
ватаг —
Ватаг, -га м. 1) = ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30. 2) Старшій надь пастухами.
Словник української мови Грінченка