ватаг
ВА́ТА́Г, а, ч.
1. Той, хто керує ватагою; ватажок.
Попереду молодий ватаг На воронім коні грає (Чуб., V, 1874, 1052).
2. Старший чабан.
Згадуються йому оповідання вівчарського ватага (Сміл., Сад, 1952, 259).
Словник української мови (СУМ-11)