вділ

вділ

прислівник

вниз

незмінювана словникова одиниця

діал.

Значення в інших словниках

1. вділ — ВДІЛ (УДІ́Л), присл., діал. Униз. Хитаючися і незважаючи на стежку перед собою, пішов Довбущук вділ (І. Франко); Дехто поривається скочити на арену – сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ (Леся Українка); Її руки звисали вділ (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
2. вділ — ВДІЛ (УДІ́Л), присл., діал. Униз. Хитаючися і незважаючи на стежку перед собою, пішов Довбущук вділ (Фр., VIII, 1952, 118); Дехто поривається скочити на арену — сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ (Л. Укр., II, 1951, 530); Її руки звисали вділ (Коб., II, 1956, 244).  Словник української мови в 11 томах