вділ

ВДІЛ (УДІ́Л), присл., діал.

Униз.

Хитаючися і незважаючи на стежку перед собою, пішов Довбущук вділ (І. Франко);

Дехто поривається скочити на арену – сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ (Леся Українка);

Її руки звисали вділ (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. вділ — вділ прислівник вниз незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. вділ — ВДІЛ (УДІ́Л), присл., діал. Униз. Хитаючися і незважаючи на стежку перед собою, пішов Довбущук вділ (Фр., VIII, 1952, 118); Дехто поривається скочити на арену — сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ (Л. Укр., II, 1951, 530); Її руки звисали вділ (Коб., II, 1956, 244).  Словник української мови в 11 томах