велеречиво —
Присл. до велеречивий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
велеречиво —
ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, книжн. Присл. до велеречи́вий. Велеречиво описував він єднання царя з “народом”, який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Ф. Бурлака); – Не говоріть так велеречиво, бо ще й повірю у ваше лукаве слово (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
велеречиво —
ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, заст., ірон. Присл. до велеречи́вий. Велеречиво описував він єднання царя з "народом", який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Бурл., Напередодні, 1956, 267).
Словник української мови в 11 томах