велеречиво

ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, книжн.

Присл. до велеречи́вий.

Велеречиво описував він єднання царя з “народом”, який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Ф. Бурлака);

– Не говоріть так велеречиво, бо ще й повірю у ваше лукаве слово (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. велеречиво — велеречи́во прислівник незмінювана словникова одиниця книжн.  Орфографічний словник української мови
2. велеречиво — Присл. до велеречивий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. велеречиво — ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, заст., ірон. Присл. до велеречи́вий. Велеречиво описував він єднання царя з "народом", який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Бурл., Напередодні, 1956, 267).  Словник української мови в 11 томах