велеречивий
ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, книжн.
Багатослівний, пишномовний.
А ти, о Господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий (Т. Шевченко);
Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак);
Промова Івана Яковича Сорокіна, словесника, надто велеречива, пишна (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)