Значення в інших словниках
-
велеречивий —
велеречи́вий прикметник книжн.
Орфографічний словник української мови
-
велеречивий —
А, -е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Бо в кожнім покрику гучнім, У кожнім слові, Ми наші мрії, наші дні Згубить готові... Свої радіння і жалі, Свої тривоги. Велеречивих на землі Рятуйте боги. (Кр:220).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
велеречивий —
-а, -е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
велеречивий —
ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, книжн. Багатослівний, пишномовний. А ти, о Господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий (Т. Шевченко); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак); Промова Івана Яковича Сорокіна, словесника, надто велеречива, пишна (О. Іваненко).
Словник української мови у 20 томах
-
велеречивий —
БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше.
Словник синонімів української мови
-
велеречивий —
ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний. Язик отой велеречивий (Шевч., II, 1963, 321); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Рибак, Час.., 1960, 100).
Словник української мови в 11 томах