велеречивий
БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою і все життя відбивався упертим мовчанням від її їдкої лайки (О. Копиленко); Ми знали, що повинен і чого не повинен знати велемовний лікар (І. Кулик); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак). — Пор. балаку́чий.
Словник синонімів української мови