велеречивий
ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний.
Язик отой велеречивий (Шевч., II, 1963, 321);
Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Рибак, Час.., 1960, 100).
Словник української мови (СУМ-11)ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ, а, е, заст., ірон. Багатослівний, пишномовний.
Язик отой велеречивий (Шевч., II, 1963, 321);
Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Рибак, Час.., 1960, 100).
Словник української мови (СУМ-11)