велеречиво
ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, заст., ірон. Присл. до велеречи́вий.
Велеречиво описував він єднання царя з "народом", який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Бурл., Напередодні, 1956, 267).
Словник української мови (СУМ-11)ВЕЛЕРЕЧИ́ВО, заст., ірон. Присл. до велеречи́вий.
Велеречиво описував він єднання царя з "народом", який представляли волосні старшини та предводителі дворянства (Бурл., Напередодні, 1956, 267).
Словник української мови (СУМ-11)