веселенько —
ВЕСЕЛЕ́НЬКО. Присл. до веселе́нький. Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (І. Нечуй-Левицький); Брати веселенько розмовляють, попихкують цигарками і прямують до броду (В. Близнець); Ніколи ж не було лінійки вдень.
Словник української мови у 20 томах
веселенько —
ВЕСЕЛЕ́НЬКО. Присл. до веселе́нький. Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (Н.-Лев., III, 1956, 339); Веселенько заблищали огоньки у розчинених вікнах (Мирний, III, 1954, 148); // у знач. присудк. сл. , кому.
Словник української мови в 11 томах
веселенько —
Весело нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. ІІ. 20. ум. веселенько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. н. п.
Словник української мови Грінченка