веселенько

ВЕСЕЛЕ́НЬКО. Присл. до веселе́нький.

Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (Н.-Лев., III, 1956, 339);

Веселенько заблищали огоньки у розчинених вікнах (Мирний, III, 1954, 148);

// у знач. присудк. сл.

, кому. Самій тобі веселенько, а вдвох із любим чоловіком іще веселіше буде (Вовчок, І, 1955, 22).

Значення в інших словниках

1. веселенько — веселе́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. веселенько — ВЕСЕЛЕ́НЬКО. Присл. до веселе́нький. Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (І. Нечуй-Левицький); Брати веселенько розмовляють, попихкують цигарками і прямують до броду (В. Близнець); Ніколи ж не було лінійки вдень.  Словник української мови у 20 томах
3. веселенько — Весело нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. ІІ. 20. ум. веселенько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. н. п.  Словник української мови Грінченка