веселечко
ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце.
Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той беріжечок (Укр.. лір. пісні, 1958, 170);
Зробили йому човника, сів, одіпхнувсь, срібнеє веселечко мовби пустун — хлюп собі, хлюп (Тич., І, 1957, 150).
Словник української мови (СУМ-11)