веселечко — Словник української мови Грінченка

веселечко — весе́лечко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
веселечко — -а, ч. Зменш.-пестл. до весло. Великий тлумачний словник сучасної мови
веселечко — ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце. Чогось тоє та море грало; Там Мар'єчка та потопала, К собі Василька бажала. А Василько та на бережечку. Є човничок i веселечко: “Не потопай, моє сердечко!... Словник української мови у 20 томах
веселечко — ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце. Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той беріжечок (Укр.. лір. пісні, 1958, 170); Зробили йому човника, сів, одіпхнувсь, срібнеє веселечко мовби пустун — хлюп собі, хлюп (Тич., І, 1957, 150). Словник української мови в 11 томах