веселечко

ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с.

Зменш.-пестл. до весе́льце.

Чогось тоє та море грало; Там Мар'єчка та потопала, К собі Василька бажала. А Василько та на бережечку. Є човничок i веселечко: “Не потопай, моє сердечко!” (з народної пісні);

Коли б мені новий човник Та новеє ще й веселечко – Сів би, поїхав на той беріжечок [бережечок] (з народної пісні);

Зробив батько човник та й срібне веселечко, Став ловить Івасик рибку в річці недалечко (з казки);

Зробили йому човника, сів, одіпхнувсь, срібнеє веселечко .. – хлюп собі, хлюп (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. веселечко — весе́лечко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. веселечко — -а, ч. Зменш.-пестл. до весло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веселечко — ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце. Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той беріжечок (Укр.. лір. пісні, 1958, 170); Зробили йому човника, сів, одіпхнувсь, срібнеє веселечко мовби пустун — хлюп собі, хлюп (Тич., І, 1957, 150).  Словник української мови в 11 томах
4. веселечко — Веселечко, -ка с. ум. отъ весло.  Словник української мови Грінченка