Орфографічний словник української мови

веселечко

весе́лечко

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. веселечко — -а, ч. Зменш.-пестл. до весло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. веселечко — ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце. Чогось тоє та море грало; Там Мар'єчка та потопала, К собі Василька бажала. А Василько та на бережечку. Є човничок i веселечко: “Не потопай, моє сердечко!...  Словник української мови у 20 томах
  3. веселечко — ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце. Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той беріжечок (Укр.. лір. пісні, 1958, 170); Зробили йому човника, сів, одіпхнувсь, срібнеє веселечко мовби пустун — хлюп собі, хлюп (Тич., І, 1957, 150).  Словник української мови в 11 томах
  4. веселечко — Веселечко, -ка с. ум. отъ весло.  Словник української мови Грінченка