веселенько
ВЕСЕЛЕ́НЬКО.
Присл. до веселе́нький.
Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (І. Нечуй-Левицький);
Брати веселенько розмовляють, попихкують цигарками і прямують до броду (В. Близнець);
Ніколи ж не було лінійки вдень. Вишикувалися на плацу, вирівнялися, гудемо веселенько, наобідавшись (Григір Тютюнник);
// у знач. пред., кому.
Самій тобі веселенько, а вдвох із любим чоловіком іще веселіше буде (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)