веселий

ВЕСЕ́ЛИЙ, а, е.

1. Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою.

Така чорнобрива та ясноока.. А що весела була, жартівлива (Вовчок, І, 1955, 279);

Ввійшов він до хати веселий, підспівуючи (Козл., Ю. Крук, 1950, 250);

// Який виражає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій.

Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво (Н.-Лев., II, 1956, 264);

Шофер слухав і весела посмішка розсувала його губи аж до вух (Донч., І, 1956, 164);

// Схильний до веселощів (у 1 знач.).

Ще ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор (Коцюб., III, 1956, 369);

// Грайливий (звичайно про тварин).

Далеко од берега грав в морі табун веселих дельфінів (Коцюб., І, 1955, 288).

2. Який викликає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій своїм жартівливим змістом, бадьорою мелодією і т. ін.

Він почав веселого козачка, а сам смичок знов повернув на жалібну думу (Н.-Лев., II, 1956, 172);

Ми пішли гуртом досить великим Серед жартів та розмов веселих (Фр., XIII, 1954, 338);

Моряк обірвав веселу пісеньку, круто обернувся до Марії (Кучер, Чорноморці, 1956, 16);

// Який викликає радісний настрій у зв’язку з сприятливими обставинами.

Їдуть козак з козачкою додому. О, весела, весела доріженька (Вовчок, І, 1955, 322);

І на своїм веселім полі Удвох собі пшеницю жнуть, А діточки обід несуть (Шевч., II, 1953, 287).

3. Приємний на вигляд, світлий, яскравий.

Під дубом на снігу горить огонь — великий, веселий, тріскучий… (Вас., II, 1959, 303);

Нові веселі, білі пароплави мали незабаром поплисти по річці (Скл., Помилка, 1933, 20).

Значення в інших словниках

1. веселий — (який має гарний настрій, викликає веселість) життєрадісний; жартівливий, потішний, дотепний.  Словник синонімів Полюги
2. веселий — весе́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. веселий — (настрій) РАДІСНИЙ, безтурботний, безжурний; (жанр) жартівливий; (факт) анекдотичний, кумедний; (огонь) яскравий; (дельфін) грайливий; (колір) барвистий, веселковий; веселенький, веселесенький, веселющий.  Словник синонімів Караванського
4. веселий — -а, -е. 1》 Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою. || Який виражає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій. || Схильний до веселощів (у 1 знач.). || Грайливий (перев. про тварин). 2》 Який викликає веселощі (у 1 знач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. веселий — ВЕСЕ́ЛИЙ, а, е. 1. Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою. Така чорнобрива та ясноока .. А що весела була, жартівлива (Марко Вовчок); Ввійшов він до хати веселий, підспівуючи (П.  Словник української мови у 20 томах
6. веселий — весе́лий: ◊ весе́лий як засва́тана ді́вка дуже веселий (Франко) (ср, ст) ♦ я з сво́йов небі́жков два дни весе́лі мав: раз — як єм ї брав, а дру́гий — як єм ї хова́в ірон. про “радощі” сімейного життя (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. веселий — Веселий сміх — здоров’я. Сміх є ознакою здоров'я. Такий веселий, мов цуцик на прив’язі. Зовсім невеселий.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. веселий — Безжур, безжурливий, безжурний, безклопітний, безнапасний, безпечальний, безсумний, безтурботний, бравадний, бравурний, веселенький, веселесенький; веселоголосий, веселоокий, веселун, весельчак (рідко), вигадливий, вигадник, видум, видумця, видумщик...  Словник синонімів Вусика
9. веселий — в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю.  Фразеологічний словник української мови
10. веселий — ВЕСЕ́ЛИЙ (сповнений веселощів, піднесеного настрою), ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, ПРЕВЕСЕ́ЛИЙ підсил. Це був веселий дужий парубок, який ніколи не занепадав духом (О. Довженко); Ольга бігала весела, життєрадісна (Я.  Словник синонімів української мови
11. веселий — Весе́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)