весело —
Присл. до веселий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
весело —
ВЕ́СЕЛО. Присл. до весе́лий. Жваво та весело розмова у їх [них] ішла (Марко Вовчок); У Каринського весело поблискували очі (Ю. Шовкопляс); На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Леся Українка); Мітинг закінчився миролюбно й весело (Д.
Словник української мови у 20 томах
весело —
Веселість проганяє тугу. Пригнобляючий настрій душі проганяємо веселістю. Веселість, то половина здоровля. Наше здоровля залежить у великій мірі і від душевного настрою. Три дні не їж, а весело дивися. Свого пригноблення не показуй нікому.
Приповідки або українсько-народня філософія
весело —
ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) кому, у кого і без додатка. Приємно, спокійно, радісно комусь. Софії так легко, так весело на душі… (Леся Українка); Чого воно любо так стає на душі, легко на серці...
Фразеологічний словник української мови
весело —
ВЕ́СЕЛО (з веселістю, з радістю), РА́ДІСНО. Весело гуторячи, йшов я з громадкою знайомих селян (І. Франко); Красень смаглявий, чорнобривий... а чорні очі весело іскряться (О. Гончар); Радісно защебетали дівчата (М. Стельмах). — Пор. 1. весе́лий.
Словник синонімів української мови
весело —
Ве́село, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
весело —
ВЕ́СЕЛО. Присл. до весе́лий. Жваво та весело розмова у їх ішла (Вовчок, І, 1955, 167); У Каринського весело поблискували очі (Шовк., Інженери, 1956, 151); На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах