весело

ВЕ́СЕЛО.

Присл. до весе́лий.

Жваво та весело розмова у їх [них] ішла (Марко Вовчок);

У Каринського весело поблискували очі (Ю. Шовкопляс);

На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Леся Українка);

Мітинг закінчився миролюбно й весело (Д. Бузько);

// у знач. пред.

Колись там весело було. Бувало, літом і зимою Музика тне (Т. Шевченко);

– Мені й тепер весело. Хіба ж я .. не в приємній компанії? – сказав Леонід Семенович і глянув в очі Ваті (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. весело — ве́село прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. весело — Присл. до веселий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. весело — Веселість проганяє тугу. Пригнобляючий настрій душі проганяємо веселістю. Веселість, то половина здоровля. Наше здоровля залежить у великій мірі і від душевного настрою. Три дні не їж, а весело дивися. Свого пригноблення не показуй нікому.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. весело — див. радісно  Словник синонімів Вусика
5. весело — ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) кому, у кого і без додатка. Приємно, спокійно, радісно комусь. Софії так легко, так весело на душі… (Леся Українка); Чого воно любо так стає на душі, легко на серці...  Фразеологічний словник української мови
6. весело — ВЕ́СЕЛО (з веселістю, з радістю), РА́ДІСНО. Весело гуторячи, йшов я з громадкою знайомих селян (І. Франко); Красень смаглявий, чорнобривий... а чорні очі весело іскряться (О. Гончар); Радісно защебетали дівчата (М. Стельмах). — Пор. 1. весе́лий.  Словник синонімів української мови
7. весело — Ве́село, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. весело — ВЕ́СЕЛО. Присл. до весе́лий. Жваво та весело розмова у їх ішла (Вовчок, І, 1955, 167); У Каринського весело поблискували очі (Шовк., Інженери, 1956, 151); На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах