вигадник

вига́дник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. вигадник — Вигадько, фантазер; витівник, штукар.  Словник синонімів Караванського
2. вигадник — -а, ч. 1》 Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. 2》 Той, хто вигадує що-небудь брехливе, таке, що не відповідає дійсності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигадник — ВИГА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто легко вигадує, видумує що-небудь; людина з живою уявою. Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якісь шукавши береги, Чотири роки жив у темряві тайги (М.  Словник української мови у 20 томах
4. вигадник — див. веселий; дотепний; жартівник  Словник синонімів Вусика
5. вигадник — ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник.  Словник синонімів української мови
6. вигадник — Вига́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вигадник — ВИГА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якісь шукавши береги, Чотири роки жив у темряві тайги (Рильський, II, 1946, 172)...  Словник української мови в 11 томах