вигадник —
-а, ч. 1》 Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. 2》 Той, хто вигадує що-небудь брехливе, таке, що не відповідає дійсності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигадник —
ВИГА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто легко вигадує, видумує що-небудь; людина з живою уявою. Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якісь шукавши береги, Чотири роки жив у темряві тайги (М.
Словник української мови у 20 томах
вигадник —
ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник.
Словник синонімів української мови
вигадник —
ВИГА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якісь шукавши береги, Чотири роки жив у темряві тайги (Рильський, II, 1946, 172)...
Словник української мови в 11 томах