виганяти

ви́ганяти

дієслово доконаного виду

довго бігати

виганя́ти

дієслово недоконаного виду

примушувати йти геть; витягуватися; виробляти; отримувати шляхом перегонки

Значення в інших словниках

1. виганяти — (змушувати когось вийти геть) проганяти, випроваджувати, виставляти, розм.: викидати, наганяти, (грубо): витурювати, вимітати, виштовхувати, (утискуючи) витісняти, книжн. видворяти.  Словник синонімів Полюги
2. виганяти — Вигонити, витуряти, витурювати <�в шию>, витручати, проганяти, випихати, випирати, видворяти, спроваджувати, витручувати, виштовхувати, викишкувати, ев. показувати на поріг <�двері>, док.  Словник синонімів Караванського
3. виганяти — I [виган'атие] -н'айу, -н'айеиш, док. II [виеган’атие] -н'айу, -н'айеиш, недок.  Орфоепічний словник української мови
4. виганяти — I виган`яти-яю, -яєш і вигонити, -ню, -ниш, недок., вигнати, вижену, виженеш, док. 1》 перех. Примушувати кого-небудь іти, виходити геть, залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти. || Гнати кудись, до чогось, в якесь місце і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. виганяти — ВИ́ГАНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Бігаючи, побувати в багатьох місцях, скрізь, де-небудь. У пошуках матері дівчинка виганяла по всіх сусідах (з газ.); // Пробі́гати певний час. * Образно. Чотири роки по степах по тих виганяв [дід Матвій]...  Словник української мови у 20 томах
6. виганяти — Яю, -яєш, недок., комп. Друкувати на принтері.  Словник сучасного українського сленгу
7. виганяти — I вигнати, виводити, вивождати, вигонити, видворяти, викидати, викишкувати, викурювати, вимітати, випирати, випихати, випроваджувати, випроводжати, випроторювати, виряджати, виставляти, витручувати (звідси "витрутень" — остання страва при частуванні)...  Словник синонімів Вусика
8. виганяти — виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) з кого. 1. Змушувати кого-небудь напружено, з останніх сил працювати або виснажувати непосильною роботою.  Фразеологічний словник української мови
9. виганяти — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
10. виганяти — Виганя́ти, -ня́ю, -ня́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. виганяти — ВИ́ГАНЯТИ, яю, яєш, док. Бігаючи, побувати в багатьох місцях, скрізь, де-небудь; // Пробігати певний час. *Образно. Чотири роки по степах по тих виганяв [дід Матвій]… А потім на Чорномор’я перекинувся… До козаків… (Вишня, І, 1956, 33).  Словник української мови в 11 томах
12. виганяти — Ви́ганяти, -няю, -єш гл. Вы́бѣгать. Виганяв по всьому городу. Аф. 325. --------------- Виганяти, -няю, -єш сов. в. вигнати, -жену, -неш, гл. 1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Ном. № 11415. Син виганя з хати. Ном. № 9413.  Словник української мови Грінченка