виживати —
Не вмирати, і далі жити; (з праці) проживати, існувати; (з хати) п. викурювати; (з розуму) позбуватися чого.
Словник синонімів Караванського
виживати —
[виежиеватие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
виживати —
-аю, -аєш, недок., вижити, -иву, -ивеш, док. 1》 неперех. Залишатися живим, незважаючи на небезпеку, тяжке захворювання, скрутні умови існування і т. ін. 2》 тільки док., неперех. Мати змогу прожити, проіснувати де-небудь за рахунок якихсь коштів, засобів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виживати —
ВИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖИТИ, иву, ивеш, док. 1. Продовжувати жити, незважаючи на небезпеку, важкі умови існування. Тому й виживав, що бачив не хижі химери і страхіття, націлені, надзьоблені на людське серце, а тиху матір з немовлям і росяну...
Словник української мови у 20 томах
виживати —
ви́жити / вижива́ти з па́м’яті. Від старості втратити здатність пам’ятати. Дід Михайло поступово виживав з пам’яті: спочатку забував імена знайомих, а згодом — і власних дітей (З журналу). ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́).
Фразеологічний словник української мови
виживати —
ВИЖИВА́ТИ (створивши комусь нестерпні умови, примушувати залишити місце проживання, роботу тощо), ВИКУ́РЮВАТИ. — Док.: ви́жити, ви́курити. Він гиркав на інженерів,.. залякував. І не тільки залякував, а й виживав (А.
Словник синонімів української мови
виживати —
ВИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖИТИ, иву, ивеш, док. 1. неперех. Залишатися живим, незважаючи на небезпеку, тяжке захворювання, важкі умови існування і т. ін. І виживав [Микита]. А як бійці звільнили Вкраїну нашу — до синів пішов (Шпорта, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
виживати —
Вижива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вижити, -живу, -веш, гл. 1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити. Ном. 2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50.
Словник української мови Грінченка