визволитель —
[виезволитеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
визволитель —
-я, ч. Той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
визволитель —
ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь. Життя – се дві противні сили, Що між собою в бій вступили. Одна з них – велетень-гнобитель, А друга – геній-визволитель (М. Вороний); – Наші! Наші!.. Воєвода Претич прийшов...
Словник української мови у 20 томах
визволитель —
визволи́тель знев. військова або цивільна особа з Радянського Союзу, яка з'явилася у Львові після 1939 року (ср, ст): У нас було дуже добре помешкання, то й на нього злакомився якийсь “визволитель”, а ми добре, що до тети перебралися, бо вже давно були б на Сибіру (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
визволитель —
ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ (той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь), ВИЗВО́ЛЬНИК, МЕСІ́Я уроч. (про того, у кому бачать рятівника, визволителя). — Люди бігли назустріч воїнам-визволителям із хлібом-сіллю (Є.
Словник синонімів української мови
визволитель —
ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто (що) визволив, визволяє кого-, що-небудь. Кожен козак обертався в тих думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63)...
Словник української мови в 11 томах