визволитель
ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто (що) визволив, визволяє кого-, що-небудь.
Кожен козак обертався в тих думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63);
Крилатий вітер з Дніпра розвіває над вільним Києвом червоний прапор і несе по всій країні славу визволителів (Корн., Разом із життям, 1950, 153).
Словник української мови (СУМ-11)