визволитель
ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь.
Життя – се дві противні сили, Що між собою в бій вступили. Одна з них – велетень-гнобитель, А друга – геній-визволитель (М. Вороний);
– Наші! Наші!.. Воєвода Претич прийшов... Ні, князь Святослав!.. – звучали звідусіль вигуки, і люди видиралися на вали, щоб побачити визволителів (Б. Лепкий);
Кожен козак обертався в тих думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм (З. Тулуб);
Люди бігли назустріч воїнам-визволителям з хлібом-сіллю (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)