виканючувати

виканю́чувати

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. виканючувати — -ую, -уєш, недок., виканючити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Домагатися чого-небудь настирливим проханням; випрошувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. виканючувати — ВИКАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАНЮЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Домагатися чого-небудь настирливим проханням; випрошувати. – Чи для того ж нам Бог дав живоття, щоб ми кожну копійку виканючували в їх [них – чоловіків], як старчихи? (І.  Словник української мови у 20 томах
3. виканючувати — див. просити  Словник синонімів Вусика
4. виканючувати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. виканючувати — ВИКАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАНЮЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Домагатися чого-небудь настирливим проханням; випрошувати. — Чи для того ж нам бог дав живоття, щоб ми кожну копійку виканючували в їх [чоловіків], як старчихи? (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах