Значення в інших словниках
-
викувати —
Механічно викувати: визубрити [53]
Словник з творів Івана Франка
-
викувати —
I див. виковувати. II -ує, док., перех. За народними повір'ями – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
викувати —
ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати. ВИ́КУВАТИ², ує, док., що. За народним повір'ям – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Що викувала вже зозуля – поживай! А більше – шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови у 20 томах
-
викувати —
ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
викувати —
Ви́кувати, -кую, -куєш, -кує
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
викувати —
ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати. ВИ́КУВАТИ², ує, док., перех. За народними повір’ями — куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю). Що викувала вже зозуля — поживай! А більше — шкода, що й бажаєш… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84).
Словник української мови в 11 томах
-
викувати —
Ви́кувати см. виковувати.
Словник української мови Грінченка