викувати
ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати.
ВИ́КУВАТИ², ує, док., що.
За народним повір'ям – куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю).
Що викувала вже зозуля – поживай! А більше – шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)