викувати
ВИ́КУВАТИ¹ див. вико́вувати.
ВИ́КУВАТИ², ує, док., перех. За народними повір’ями — куючи, напророчити кому-небудь певну кількість років життя (про зозулю).
Що викувала вже зозуля — поживай! А більше — шкода, що й бажаєш… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84).
Словник української мови (СУМ-11)