Орфографічний словник української мови

вимовитися

ви́мовитися 1

дієслово доконаного виду

прозвучати під час розмови

ви́мовитися 2

дієслово доконаного виду

відмовитися — діал.; промовити

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вимовитися — Ви́мовитися, вимовля́тися. Відмовитися, посилаючись на якусь причину. Більші приватні бібліотеки все ще у нас новина, а в богато “домах ” обмежує ся ціла література до молитвенника, календаря або ще кількох книжечок...  Українська літературна мова на Буковині
  2. вимовитися — див. вимовлятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимовитися — ВИ́МОВИТИСЯ див. вимовля́тися.  Словник української мови у 20 томах
  4. вимовитися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко).  Словник синонімів української мови
  5. вимовитися — ВИ́МОВИТИСЯ див. вимовля́тися.  Словник української мови в 11 томах
  6. вимовитися — Вимовлятися, -ляюся, -єшся сов. в. вимовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Выговариваться, выговориться, произноситься, произнестись. Мення і однакове, та неоднаково всюди вимовляється. О. 1862. І. 70. 2) Отговариваться, отговориться.  Словник української мови Грінченка